Ковмір

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ко́вмір, -ра, м. Воротникъ. У його на сертуці був червоний ковмір. Ком. II.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КО́МІР, а, чол. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366); Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний.. комір (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 222) [1].


Ко́мір, -ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Коміре́ць. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець. Рудч. Ск. II. 15 [2].

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 246.

2. Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

Зовнішні посилання