Князь

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Князь, -зя, м. 1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть ( = молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. Кня́зин, князьок. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі... якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. Князюка. К. ЦН. 223.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Князь (княгиня) — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул.

Див. також

Додаткові відомості