Відмінності між версіями «Кметити»
(Створена сторінка: '''Кмети́ти, кмечу, -ти́ш, '''''гл. ''Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. ''Уже дитина кметит...) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показані 11 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кмети́ти, кмечу, -ти́ш, '''''гл. ''Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. ''Уже дитина кметить. ''НВолын. у. | '''Кмети́ти, кмечу, -ти́ш, '''''гл. ''Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. ''Уже дитина кметить. ''НВолын. у. | ||
[[Категорія:Км]] | [[Категорія:Км]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | КМЕТИ́ТИ див. кмітити. | ||
| + | КМІТИТИ, кмічу, кмітиш, рідко КМЕТИТИ, кмечу, кметиш і КМІТУВАТИ, рідко КМЕТУВАТИ, ую, уєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що міркувати; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (Нечуй-Левицький, III, 1956, 210); Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 26); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? — кмітували [друзі] (Яків Качура, II, 1958, 372); | ||
| + | // Розуміти, тямити. Уже дитина кметить (Словник Грінченка). | ||
| + | |||
| + | 2. за ким — чим, діал. Спостерігати, стежити. Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548). | ||
| + | |||
| + | 3. діал. Зауважувати, помічати. З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (Іван Франко, II, 1950, 42). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:kmetiti1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:kmetiti2.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[http://sum.in.ua/s/rozmirkovuvaty] | ||
| + | *[https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8] | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | 1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 195. | ||
| + | 2.Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 743. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 14:40, 21 листопада 2018
Кмети́ти, кмечу, -ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
КМЕТИ́ТИ див. кмітити. КМІТИТИ, кмічу, кмітиш, рідко КМЕТИТИ, кмечу, кметиш і КМІТУВАТИ, рідко КМЕТУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Те саме, що міркувати; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (Нечуй-Левицький, III, 1956, 210); Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 26); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? — кмітували [друзі] (Яків Качура, II, 1958, 372); // Розуміти, тямити. Уже дитина кметить (Словник Грінченка).
2. за ким — чим, діал. Спостерігати, стежити. Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548).
3. діал. Зауважувати, помічати. З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (Іван Франко, II, 1950, 42).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 195. 2.Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 743.
