Відмінності між версіями «Кланятися»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_12284626-stock-photo-take-a-bow.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_12284626-stock-photo-take-a-bow.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fcbbd6c5f01644c85f8e29a01948c222.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fcbbd6c5f01644c85f8e29a01948c222.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fullsize.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos_32065683-stock-photo-take-a-bow.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 01:52, 6 листопада 2018
Кла́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Кланяться. Инший в ноги кланяється, а за п’яти кусає. Ном. № 3047 Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. 2) Покланяться. І ми ся тобі кланяєм, ім’я твоє узиваєм. Гол. 3) Привѣтствовать. Кланяюсь їм низьким поклоном, приятним словом. Мил. 221.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 173.
КЛАНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. кому. Робити уклін на знак привітання, поваги. І по Олимпському закону Уже ти пекла не минеш: Бо треба кланятись Плутону, А то і в Рим не допливеш (Іван Котляревський, I, 1952, 108); Максим кланявся їм [дідам] і вітав їх голосно, приязно (Іван Франко, VI, 1951, 25); // також без додатка. Робити поклони на знак подяки; розкланюватися. Кланяюсь вам, громадо, за вибори і за ваше довір'я до Василя Палійчука, простого гуцула (Юрій Яновський, I, 1954, 39); Хористи кланялись і потроху відходили (Микола Олійник, Леся, 1960, 97); // рідко. Поклонятися кому-, чому-небудь. [Петро:] Що було колись гоже — тепер негоже; чому ви колись кланялись — тепер від того кращі люди одвертаються! (Панас Мирний, V, 1955, 178); — Перед моїми очима кладуть жертви й кланяються Перуну (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 56).
2. кому. Листовно або усно передавати вітання кому-небудь відсутньому. Так оце й кажу я писарю писати, Що тобі уперше кланяються мати, Кланяються й батько щиро і низенько (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 227); Привітай від мене спільних знайомих. Садовські тобі кланяються (Леся Українка, V, 1956, 427); Наказував [Василь Опанасович] кланятися й здоровити іменинника (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 103).
Земно кланятися див. земно; Низько (низенько) кланятися див. низько.
3. кому, перед ким, перен. Принизливо просити чого-небудь; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до і когось. Краще піду в люди та людям покорюся.., ніж мені їй [Явдосі] кланятись за шматок хліба, що від тебе заробила (Панас Мирний, II, 1954, 285); — Ми хоч і бідні, а багатіям не кланяємось! (Іван Багмут, Опов., 1959, 7).
Ілюстрації
|
|
|
|
