Кичка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ки́чка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). Kolb. І. 38. 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.


Сучасні словники

КИ́ЧКА, и, жін.

1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Марко Кропивницький, V, 1959, 358).

2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 148).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156.

Відмінок Однина Множина
Називний ки́чка ки́чки
Родовий ки́чки ки́чок
Давальний ки́чці ки́чкам
Знахідний ки́чку ки́чки
Орудний ки́чкою ки́чками
Місцевий на/у ки́чці на/у ки́чках
Кличний ки́чко ки́чки

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Кичка Вікісловник

Кичка Матеріал з Вікіпедії

Джерела та література

Зовнішні посилання