Відмінності між версіями «Ких!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Kimmn (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
Kimmn (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
1. Звуконаслідування, що означає сміх. | 1. Звуконаслідування, що означає сміх. | ||
| + | |||
2. розм. Уживається як присудок за знач. кихкати. Кузьма Трохимович, сеє чувши, та «ких, ких, ких, ких!», та аж за боки брався, регочучи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10), | 2. розм. Уживається як присудок за знач. кихкати. Кузьма Трохимович, сеє чувши, та «ких, ких, ких, ких!», та аж за боки брався, регочучи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10), | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156. | ||
Версія за 21:10, 30 листопада 2014
Ких! меж. Выражаетъ смѣхъ. Кихкихких! засміялись чумаки. О. 1861. X. 22.
Зміст
Сучасні словники
КИХ, КИХ-КИХ, виг., рідко.
1. Звуконаслідування, що означає сміх.
2. розм. Уживається як присудок за знач. кихкати. Кузьма Трохимович, сеє чувши, та «ких, ких, ких, ких!», та аж за боки брався, регочучи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10), Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156.
Ілюстрації
|
|
|
|
