Категорія:Кш

КШТАЛТ, -у, чол.

Кшта́лт — зовнішній вигляд чого-небудь. // перен. про особливості вдачі, характеру людини.

Приклади

1. Головка [Солохи] зрослася, тілько прийняла якийсь чудовий кшталт: високо-високо угору тяглася, а там, де свиня ухопила зубами, схилилася набік (Панас Мирний, I, 1954, 54);

2.// Завзятого Троянці кшталту,.. І носа хоть кому утруть (Іван Котляревський, I, 1952, 183).

На кшталт чого — те саме, що На зразок.

1. У казармі, за величезною грубою, щілина між грубою і стіною, коли з боків завісити ряднами, являла собою щось на кшталт кімнатки (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 48);
2. Керовані хибними мотивами, ми всі, за винятком хіба одного Шолохова, вилучили з своєї творчої палітри страждання... Ми замінили його чимось на кшталт подолання труднощів... (Олександр Довженко, III, 1960, 276)
3. На один кшталт — на один зразок, лад. Пан розглядає на один кшталт змайстрованих близнят, його темне обличчя веселіє (Михайло Стельмах, I, 1962, 81);
4. — Як все це безмежно нудно! — вигукнула вона. — Всі на один кшталт. Всі стрижені під одну гребінку (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 354);
5. На свій кшталт — на свій лад. Марію він полюбив теж на свій кшталт. Жадібним оком назирив її, як бездоглядний самородок, по-гендлярському визначив йому справжню ціну (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 37).