Категорія:Історія культури

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:00, 3 жовтня 2018; Asbabii.ij18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Категорррія:Культурне життя Києва

Історія культури — розділ історичної науки та культурології, присвячений вивченню розвитку і взаємодії аспектів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з культурою. Крім того, історія культури є окремою соціально-гуманітарною академічною дисципліною.

 Предмет історії культури — ціннісний світ історичних епох, народів,
індивідів та інших носіїв історичного процесу.
 Вивчення історії культури існує стільки ж, скільки і історична наука, однак саме поняття історії культури трактується,
найчастіше, по-різному. У зв’язку з традицією вивчення культури переважно мистецтвознавцями, що склалася на пострадянському просторі,
у рамках історії культури часто викладається історія мистецтв.

Первісна культура

 Первісна культура — одна з найважливіших і найцікавіших тем у курсі. Вона започаткувала ту гаму граней матеріальної і духовної культури, 

які в наступні епохи лише шліфувалися і поглиблювалися цивілізацією. Вивчення витоків і першооснов розвитку цивілізації заслуговує

надзвичайної уваги та серйозної роботи не лише як цікавий предмет, а й як спосіб розуміння сучасного розвитку української і зарубіжної культури.

Культура стародавнього сходу

 Стародавній Схід — це сукупність країн, які були розташовані на схід та південний схід від античного світу. Вони обіймали територію 

прямокутника

(з півночі на південь 1800 км, зі сходу на захід — 10 000 км), який можна розділити на дві частини — західну (Єгипет та Передня Азія) та 

східну (Індія та Китай). Звичайно, все це дуже умовно. Провести чіткий кордон між Стародавнім Сходом та античним світом неможливо.

Давньосхідний та античний світи в різні часи частково перекривали один одного (згадайте хоча б про походи Александра Македонського на Схід,
до берегів Інду; про елліністичні держави Азії та Африки та ін.).

Культура античного світу

 Культура античного світу значно вплинула на загальний процес становлення світової культури. За образним визначенням французького мислителя 

Поля Валері, все, що бере свій початок з Афін, Риму та Єрусалиму, є дійсно європейським. Проте для цього антична спадщина та християнство

повинні були з'єднатися з культурами народів Стародавньої та Середньовічної Європи: кельтів, германців, слов ян. Саме цей своєрідний 

культурний сплав заклав фундамент сучасної європейської культури.

 Говорячи про вплив античності на сучасність, слід пам'ятати, що багато понять і термінів дійшли до нас з античного світу: академія, ліцей,
школа, демократія, тиранія, імперія, олігархія. Та й сам термін «культура» походить з латинської мови, що означає «обробка,
виховання, освіта».

Культура середньовіччя

 Середньовіччя охоплює багатовіковий, складний, наповнений протиріччями період, коли народи Європи, Азії, Північної Африки 

переживали особливий, відмінний від давньої історії етап у суспільному розвитку, в розвитку світової культури.

 В історичній науці середньовіччя поділяють на три великих періоди: 1) раннє середньовіччя — з V до середини XI ст.; 2)
розквіт середньовіччя — середина XI — XV ст.; 3) пізнє середньовіччя — XVI — перша половина XVII ст.
 Розглядаючи основні тенденції культурного поступу в період середньовіччя, значну увагу зосереджено на культурних процесах Європи 

та східнослов'янських народів, тому що середньовіччя для Європи — це глибока криза виробництва, нескінченні війни, спад культурного розвитку. Водночас це роки подальшого розвитку продуктивних сил, культури, появи нових міст,

розширення економічних зв'язків, зародження й формування сучасних європейських держав і народів, у тому числі й українського,
з їх національними рисами, мовами, культурними особливостями.


Європейське відродження та українська культура

 Культура європейського середньовіччя охоплює більше ніж 12-столітній відрізок важкого і надзвичайно складного шляху, 

пройденого народами цього регіону. Саме в епоху середньовіччя були суттєво розширені горизонти європейської культури, сформувалась

історико-культурна єдність Європи, утвердились життєздатні нації і держави, склались сучасні європейські мови, з'явились твори,
що збагатили історію світової культури, досягнуто значних науково-технічних успіхів. Складовою і невід'ємною частиною духовного розвитку
Європи в середні віки є українська культура польсько-литовської доби.

Культурне життя Києва

 На початку XIX століття поступово сходить з історичної арени «шкільна драма». Інтермедії набирають вигляду самостійних
комедійних сценок і виконують­ся де-не-де по селах під час народних розваг. Подекуди існує і вертепний ляль­ковий театр.
 Українські поміщики ще наприкінці XVIII століття створили у своїх маєтках кріпацькі театри — драматичні та музичні, 

де виступали актори-кріпаки. Ці теа­тралізовані трупи часто роз’їжджали по маєтках інших поміщиків та містах Укра­їни, заробляючи

гроші своїм панам. До Києва особливо багато артистів приїжджало під час Контрактового ярмарку. Тут виступали різні театральні 

об’єднання — драматичні трупи, ляльковий театр «Петрушка», музиканти та інші.

 До початку XIX століття у Києві не було стаціонарного приміщення театру. Тільки в 1803 році на Хрещатику
(де тепер прокуратура УРСР) за проектом архі­тектора А. І. Меленського збудовано спеціальне приміщення для постійного театру
на 740 глядачів. В цьому театрі вистави розпочала кріпацька трупа Д. Ширая, яка й раніше неодноразово приїздила в Київ на гастролі.
Згодом тут виступали російсько-українські трупи Рекановського, Штейна, Млотковського, польські трупи Лотоцького, Жолкевського
та інших.

Ця категорія зараз порожня.