Відмінності між версіями «Калабуха»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
м |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття | Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття | ||
| + | ==Сучаснісловники== | ||
| + | ===[https://sum.in.ua/s/kalabanja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | 1. Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю. | ||
| + | |||
| + | 2. КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п'ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377). | ||
| + | |||
| + | 3. КАЛАБУХА, -и, ж. 1. Див. колобок. 2. Невеликий човен. | ||
| + | |||
| + | 4. КАЛАБАНЯ = КОВБАНЯ, і, ж. | ||
| + | * Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206); * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238). | ||
| + | |||
| + | * Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. - Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,- сказала Ватя,- там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Калабаня.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковбаня2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {[https://www.youtube.com/shorts/vl2dkViDaZM Калабаня]} | ||
Версія за 22:32, 28 березня 2024
Калабуха, -хи, ж. = Калабаня. Желех.
Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття
Зміст
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю.
2. КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п'ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377).
3. КАЛАБУХА, -и, ж. 1. Див. колобок. 2. Невеликий човен.
4. КАЛАБАНЯ = КОВБАНЯ, і, ж.
- Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206); * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).
- Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. - Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,- сказала Ватя,- там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
{Калабаня}
