Відмінності між версіями «Каглянка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
'''Каглянка ''''
+
'''Каглянка, .'''''-ки, ж'' Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила
 
==«Словарь української мови»==
 
==«Словарь української мови»==
 
'''Каглянка, .'''''-ки, ж'' Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила
 
'''Каглянка, .'''''-ки, ж'' Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила
  
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
 
 
''ЗА́ТИЧКА,'' и, жін.<br>
 
''ЗА́ТИЧКА,'' и, жін.<br>
1. Корок, пробка, чіп і т. ін. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Нечуй-Левицький, III, 1596, 185); Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Петро Колесник, Терен.., 1959, 333); * У порівняннях. Він одразу вилетів, наче та затичка від шампанського (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 199); <br>  
+
1. Корок, пробка, чіп і т. ін. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Нечуй-Левицький, III, 1596, 185); Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Петро Колесник, Терен.., 1959, 333);  
 +
 
 +
* У порівняннях. Він одразу вилетів, наче та затичка від шампанського (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 199); <br>  
 
//  Будь-що, чим затикають який-небудь отвір. На землі обіч дірки, виритої в соломі (а біля неї й сніп — затичка для тої дірки) лежав з забинтованою головою вчорашній утікач-кулеметник (Андрій Головко, І, 1957, 361); Допомагав [Іван] шинкарці переливати на припічку киплячу варенуху, що з неї, з нового горшка щойно зняли широку затичку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 359).<br>
 
//  Будь-що, чим затикають який-небудь отвір. На землі обіч дірки, виритої в соломі (а біля неї й сніп — затичка для тої дірки) лежав з забинтованою головою вчорашній утікач-кулеметник (Андрій Головко, І, 1957, 361); Допомагав [Іван] шинкарці переливати на припічку киплячу варенуху, що з неї, з нового горшка щойно зняли широку затичку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 359).<br>
 
2. перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові. — Здоров, братику. Не сподівався тебе побачити в цій людській затичці (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 264).<br>
 
2. перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові. — Здоров, братику. Не сподівався тебе побачити в цій людській затичці (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 264).<br>
 
3. заст. Квітка, якою прикрашають дівчата своє волосся.<br>
 
3. заст. Квітка, якою прикрашають дівчата своє волосся.<br>
 
за - тич -ка
 
за - тич -ка
 +
  
 
Іменник , жіночий рід , 1-е схилення ( відмінювання 3 * а за класифікацією А. Залізняка А.) .
 
Іменник , жіночий рід , 1-е схилення ( відмінювання 3 * а за класифікацією А. Залізняка А.) .

Версія за 19:29, 25 листопада 2015

Каглянка, .-ки, ж Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила

«Словарь української мови»

Каглянка, .-ки, ж Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила

Сучасні словники

ЗА́ТИЧКА, и, жін.
1. Корок, пробка, чіп і т. ін. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Нечуй-Левицький, III, 1596, 185); Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Петро Колесник, Терен.., 1959, 333);

  • У порівняннях. Він одразу вилетів, наче та затичка від шампанського (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 199);

// Будь-що, чим затикають який-небудь отвір. На землі обіч дірки, виритої в соломі (а біля неї й сніп — затичка для тої дірки) лежав з забинтованою головою вчорашній утікач-кулеметник (Андрій Головко, І, 1957, 361); Допомагав [Іван] шинкарці переливати на припічку киплячу варенуху, що з неї, з нового горшка щойно зняли широку затичку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 359).
2. перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові. — Здоров, братику. Не сподівався тебе побачити в цій людській затичці (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 264).
3. заст. Квітка, якою прикрашають дівчата своє волосся.
за - тич -ка


Іменник , жіночий рід , 1-е схилення ( відмінювання 3 * а за класифікацією А. Залізняка А.) .

Рекомендовані джерела


  1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 2, ст. 206

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 350.


Ілюстрації

Kaglynka1.jpg Kaglynka2.jpg Kaglynka3.jpg Kaglynka4.jpg

Інтернет-джерела