Кабиця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:23, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Каби́ця, -ці, ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. 2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180.
