Йолоп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:44, 1 листопада 2013; Білошицька Євгенія (обговорення • внесок)
Йо́лоп, йо́луп, -па, м. Олухъ, дуракъ, глупецъ. Котл. Ен. IV. 18. Желех. Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану Возному? Котл. НП. 386.
Сучасні словники
ЙОЛОП, а, чол., зневажл , лайл. Те саме, що дурень 1; бевзь, недотепа. Пристиджені його вельможі На йолопів були похожі (Іван Котляревський, I, 1952, 186); Найбільше лютував [Саранчук] сам на себе: отакий йолоп! Не міг затримати та допитатися одразу (Андрій Головко, II, 1957, 518).
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
