Йойкати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Йойкати, -каю, -єш, одн. в. йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! ЕЗ. V. 183. Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже! Федьк. І. 67.


Сучасні словники

Словник української мови

ЙОЙКАТИ, аю, аєш, недок. Викрикувати «йой» від болю, страху тощо; охкати, стогнати. На тоці лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і кричав (Іван Франко, II, 1950, 99); Іванко приходить і бачить: сестра у постелі йойкає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 118). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 62.

Орфографічний словник української мови

йо́йкати дієслово недоконаного виду

Словник синонімів

ЙОЙКАТИ див. КРИЧАТИ.

Ілюстрації

Yoykati.jpg Yoykati1.jpg Yoykati2.png Yoykati3.gif Yoykati4.jpg Yoykati5.jpg Yoykati6.jpg

Медіа

Див. також

Плакати

Рими до слова йойкати

Джерела та література

Цікаві факти