Відмінності між версіями «Иржавіти»
(Створена сторінка: '''Иржавіти, -вію, -єш, '''''гл. ''= '''Ржавіти. ''' Категорія:Ир) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Иржавіти, -вію, -єш, '''''гл. ''= '''Ржавіти. ''' | '''Иржавіти, -вію, -єш, '''''гл. ''= '''Ржавіти. ''' | ||
[[Категорія:Ир]] | [[Категорія:Ир]] | ||
| + | |||
| + | ІРЖАВІТИ, іє, рідше РЖАВІТИ, іє, недок. | ||
| + | 1. Ставати іржавим, покриватися іржею. Її стодоли пусті, комора без дверей, порожня, хата — гола, а замки від скринь ржавіють (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Інвентар одремонтовано, весь він під повітками, не надворі, не іржавіє, не псується... (Остап Вишня, I, 1956, 412); Хоча сталь міцна, проте вона важка й іржавіє від вологи (Наука і життя, 2, 1959, 27); * Образно. [В'язень-лицар:] Людська кров мовчить і не волає до небес про помсту, а тихо ржавіє у млявих жилах... (Леся Українка, II, 1951, 186); Жменякові йшов п'ятдесятий рік. Якщо взимку він старів, іржавів, як те залізо на плузі, то весна знову повертала йому молодість (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 6). | ||
| + | 2. Набувати кольору іржі. Сонце зранку іржавіло, продираючись із-за степового пруга (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 93). | ||
Версія за 00:51, 1 грудня 2016
Иржавіти, -вію, -єш, гл. = Ржавіти.
ІРЖАВІТИ, іє, рідше РЖАВІТИ, іє, недок. 1. Ставати іржавим, покриватися іржею. Її стодоли пусті, комора без дверей, порожня, хата — гола, а замки від скринь ржавіють (Василь Стефаник, I, 1949, 192); Інвентар одремонтовано, весь він під повітками, не надворі, не іржавіє, не псується... (Остап Вишня, I, 1956, 412); Хоча сталь міцна, проте вона важка й іржавіє від вологи (Наука і життя, 2, 1959, 27); * Образно. [В'язень-лицар:] Людська кров мовчить і не волає до небес про помсту, а тихо ржавіє у млявих жилах... (Леся Українка, II, 1951, 186); Жменякові йшов п'ятдесятий рік. Якщо взимку він старів, іржавів, як те залізо на плузі, то весна знову повертала йому молодість (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 6). 2. Набувати кольору іржі. Сонце зранку іржавіло, продираючись із-за степового пруга (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 93).
