Зґвалтувати

Зґвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Изнасиловать. (Зграя) вбила рандаря старого, дочок зґвалтувала. К. МБ. III. 247. 2) Разгласить, разнести. Въ этомъ значеніи употреблено только въ одной фальсифицир. пѣснѣ: Зґвалтували лиху чутку наші хуторянці. Мет. 373.

Визначення

Зґвалтування — статевий злочин, що полягає у вчиненні статевого акту або проникненні (вагінальному, анальному, оральному) в тіло людини геніталіями чи будь-якими іншими предметами без свідомої добровільної інформованої згоди на ці дії. Зґвалтуванням чи розбещенням є також сексуальні дії з неповнолітніми, оскільки вони не можуть дати згоду на секс.

Найчастіше зґвалтування відбувається із застосуванням фізичного насильства чи його погрозою, психологічним тиском (використовується залежність жертви від ґвалтівника: економічна, соціальна, психологічна; особливо в контексті домашнього насильства). Також використовується безпорадний стан потерпілої людини — сон, непритомність, сп'яніння, психічний розлад, інвалідність.

Сучасні словники

Словник української мови

1. Силою примусити до статевого акту.

Він почав розповідати відповідний випадок, коли таким же робом йому удалося зґвалтувати під час арешту одну вродливу дівчину, дочку біоної вдови (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 178); Першої ж ночі він зґвалтував Анюту (Олесь Донченко, II, 1956, 112).

2. Порушити спокій, розтривожити кого-, що-небудь: підняти на сполох.

[Терешко:] Мерщій зґвалтую людей (Марко Кропивницький, II, 1958, 379); * Образно. Раптом тиху ніч зґвалтувала нова пожежа (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 189).

Статистика

Статистика зґвалтувань є неповною, викривленою, часто відсутньою через три складові:

Незаявлюваність. Зґвалтування є одним із найбільш незаявлюваних злочинів по всьому світу. Особливо це стосується зґвалтувань в контексті домашнього насильства. Більшість жінок не заявляють про зґвалтування через соціальний тиск, звинувачення жертви (зокрема самозвинувачення), страх за свою безпеку, небажання повторної віктимізації системою правосуддя, через психологічну травму, нанесену зґвалтуванням, та інші його наслідки.

Замовчування. Культура зґвалтування та створюваний нею соціальний тиск на постраждалих придушують гласність зґвалтувань та відкритий суспільний діалог на тему сексуального насильства. Залякування з боку оточення, сором, почуття провини, нестача адекватної інформації про стратегію дій у випадку зґвалтування, страх повторного зґвалтування чи іншої помсти від кривдника, а також невіра у те, що ґвалтівник буде покараний, призводять не лише до незаявляювання зґвалтованими жінками до правоохоронних органів, а й до їхнього незвертання за допомогою (включно з невідкладною медичною), приховування вагітності, травм чи хвороб, отриманих внаслідок нього, аж до повного замовчування потерпілими факту зґвалтування.

Безкарність. Вкрай мала кількість заяв про факти зґвалтувань, поєднуючись з іншими особливостями розслідування статевих злочинів (такими, як відмови правоохоронців приймати від жінки заяву про зґвалтування, некриміналізованість багатьох видів сексуальних злочинів у різних країнах (наприклад, юридична підтримка зґвалтування дружини чоловіком у мусульманських країнах), упередженість щодо жертви, пошук доказів вини чи «провокації» з боку потерпілої, надання суддями переваги підходу примирення сторін над покаранням винних), робить відсоток зґвалтувань, за котрі кривдники понесли покарання, мізерним стосовно решти зґвалтувань. Крім того, дуже часто покарання непропорційно легкі та нетривалі. Це запускає цикл безкарності, котрий впевнює жінок у марності звертань до правосуддя чи надій на відшкодування завданої їм шкоди.

Більшість зґвалтувань (до 94 %), попри поширений стереотип про неврівноваженого незнайомця, скоюють близькі та знайомі жертви (чоловіки, члени родини, колеги, лікарі тощо).

Види зґвалтування

Масові воєнні та геноцидні зґвалтування — історично повсякчасне масове сексуальне насильство солдат над жінками країни-супротивниці на ворожій території на знак перемоги чи як засіб винищення (заміни) ворожого генофонду, а також як засіб терору, залякування, зламування духу чи помсти;

Масові зґвалтування:

Серійні зґвалтування;

Групове зґвалтування;

Тюремне зґвалтування;

Зґвалтування в кампусах — стихійне сексуальне насильство над жінками та дівчатами в студентських гуртожитках;

Подружнє (зґвалтування у шлюбі) — сексуальне насильство проти жінок їхніми партнерами;

Зґвалтування знайомими;

Зґвалтування на побаченнях — зокрема, зґвалтування дівчат-підлітків;

Корекційне зґвалтування — зґвалтування, виправдовуване «лікувальною метою»:

насильство заради «корекції» сексуальної орієнтації;

Зґвалтування обманом;

Зґвалтування з застосуванням наркотиків.

За українським кримінальним правом

В українському кримінальному праві зґвалтуванням визнається не весь відповідний корпус міжнародно визнаних злочинів, а також є ряд вимог та умов такого визнання.

Зґвалтування з погрозою вбивства

Статевий акт вчинюється з застосуванням погрози вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень потерпілій чи її близьким та рідним (дітям, батькам), за умови, що винний погрожував здійснити погрозу негайно. Не визнаються ознаками зґвалтування такі погрози, які не могли змусити потерпілу особу припинити опір (вважається, що вони не позбавляють потерпілу можливості вжити засобів захисту):

застосувати насильство колись, у майбутньому;

знищити чи пошкодити малоцінне майно;

розповсюдити вигадки чи дійсні факти, які можуть уразити гідність потерпілої.

Зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи

Статевий акт визнається зґвалтуванням, якщо був вчинений з використанням безпорадного стану потерпілої особи, коли вона за фізичним чи психічним станом не могла розуміти вчинюваних з нею дій або чинити опір кривднику, який міг усвідомлювати, що потерпіла перебуває саме в такому стані. Такий стан може виникнути через хвороби, похилий вік, фізичні недоліки, малолітство, патологічне сп'яніння тощо.

Фізіологічне сп'яніння, алкогольне чи наркотичне теж може бути визнано безпорадним станом, але таке буває лише тоді, коли потерпіла була настільки п'яною, що не могла усвідомлювати дійсності, розуміти того, що з нею роблять, і через це не могла чинити опір насильству. Для визначення, чи була потерпіла особа у безпорадному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодійних речовин, призначається відповідна експертиза.

Для відповідальності за зґвалтування не має значення, через які причини виник безпорадний стан потерпілої — чи його створив винний, чи він виник незалежно від нього і його дій.

Зґвалтування, вчинене повторно

Зґвалтування особою, яка раніше вчинила такий злочин. Під час розв'язання питання про повторність зґвалтування не враховуються ті випадки, коли потерпіла від зґвалтування не подавала заяви про притягнення винного до відповідальності. Не утворюють повторності:

зґвалтування, за які знята чи погашена судимість, стосовно яких уже закінчилися строки притягнення до відповідальності; якщо злочинець за попереднє зґвалтування був у встановленому законом порядку звільнений від кримінальної відповідальності. При вчиненні двох і більше зґвалтувань, передбачених різними частинами ст. 152 КК, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування або співучасті в цьому злочині, а в іншому — завершеного зґвалтування, дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів. Не виникає повторності і тоді, коли потерпіла від першого зґвалтування не подала заяви про порушення справи про притягнення винного до кримінальної відповідальності.

Групове зґвалтування

Зґвалтування визнається груповим, якщо воно було вчинене:

1. Групою осіб щодо однієї потерпілої, коли статевий акт вчинив тільки один із винних, а інші сприяли йому в цьому, впливаючи фізично чи психічно на потерпілу.

2. Групою осіб щодо однієї потерпілої, коли статевий акт вчинили всі чи декілька членів групи. Зґвалтування, вчинене групою осіб, припускає спільні погоджені дії двох або більше осіб, які вчинили зґвалтування однієї потерпілої по черзі кожен окремо без допомоги іншого. Зґвалтування визнається вчиненим групою осіб і в тих випадках, коли особи, які брали участь у зґвалтуванні, діяли погоджено щодо потерпілої. Та обставина, що винні по черзі вчиняли з потерпілою статевий акт кожен окремо, не виключає того, що вони діяли групою і не виключає цієї кваліфікаційної ознаки зґвалтування — вчинення його групою осіб.

3. Групою осіб щодо декількох потерпілих, коли кожен із винних зґвалтував одну із потерпілих, а їхні дії поєднувалися спільністю наміру. Якщо ж насильство було застосоване хоча і одночасно, в одному і тому самому місці різними винними щодо різних потерпілих без такої єдності наміру, то таке зґвалтування не визнається груповим.

Зґвалтування неповнолітньої особи

Зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, тобто особи, яка не досягла 18-річного віку, має ознаки складу злочину ч. З ст. 152 КК України, якщо винний знав або міг знати, що вчинює зґвалтування неповнолітньої (-го). При сумлінній помилці винного, коли він не знав і не міг знати віку потерпілої особи, його дії немає підстав кваліфікувати за ч. З ст. 152 КК України. Див. Вік сексуальної згоди.

Пов'язані злочини та явища

Проституція;

Порнографію та порноіндустрія;

Сексуальні домагання;

Примусова вагітність та Репродуктивне насильство;

Сексуальне насильство над дітьми (в тому числі розбещення, педофілія та інцест), особливо в складі домашнього насильства.

Наслідки зґвалтування

Наслідками зґвалтування можуть бути короткочасний або тривалий розлад здоров'я жертви, зараження хворобами, що передаються статевим шляхом, небажана вагітність, тимчасові психічні розлади і захворювання, самогубство та ін.

В українському кримінальному праві особливо тяжкими наслідками зґвалтування вважають:

смерть потерпілої;

самогубство потерпілої;

психічні захворювання, які настали внаслідок зґвалтування;

заподіяння при зґвалтуванні тілесних ушкоджень, що викликали втрату зору, слуху, переривання вагітності, втрату здатності до дітонародження, непоправне знівечення обличчя;

Не належать до особливо важких наслідків зараження ХПСШ, якщо останні не викликають тяжких тілесних ушкоджень, та небажана вагітність.

Психічні розлади

Зґвалтування є гострою психологічною травмою і може призводити до психічних розладів і захворювань у постраждалої людини, а також погіршувати наявні, такі як:

Синдром травми зґвалтування — специфічний комплекс симптомів, викликаний зґвалтуванням;

Посттравматичний стресовий розлад;

Депресія та субдепресії, в тому числі великі, котрі часто призводять до самогубств;

Розлади тривожного спектра, зокрема, панічний;

Залежності: від наркотиків (часто алкоголь), харчові розлади (наприклад, анорексію);

Різноманітні розлади сексуальності, такі як страх сексуальних контактів, аноргазмія, вагінізм;

Ризик потрапляння в нездорові стосунки (залежні, співзалежні, аб'юзивні).

Небажана вагітність

Одним з потенційних наслідків зґвалтувань є небажана вагітність. В українському судочинстві позбавлення потерпілої незайманості і настання вагітності внаслідок зґвалтування не належать до числа особливо тяжких наслідків.

Сам фактор зґвалтування може викликати труднощі під час і після вагітності, з потенційними негативними наслідками для здоров'я матері і дитини. Медичний догляд після зґвалтування охоплює перевірку, запобігання чи контроль за вагітністю. Жінка, яка завагітніла внаслідок зґвалтування, може стояти перед рішенням про те, щоб зробити аборт, віддати дитину на усиновлення тощо. У деяких країнах, де аборти заборонені навіть після зґвалтування й інцесту, понад 90 % вагітностей у дітей 15 років і молодше стаються в результаті зґвалтування з боку членів сім'ї. В Україні вагітність внаслідок зґвалтування віднесена до соціальних показань для переривання вагітності.

Помилкове переконання, що вагітність майже ніколи не може бути результатом зґвалтування, було поширене протягом століть. У Європі з часів середньовіччя і в 1700-х років чоловік міг використовувати фактор вагітності жінки у ролі правового аргументу, щоб довести, що він не міг би зґвалтувати її, оскільки настання вагітності нібито означало, що жінка насолоджувалася сексом і тому погодилася на нього. В останні десятиліття деякі політики, що виступають проти абортів взагалі (рух «за життя»), та організації, що борються проти легальних абортів у випадках зґвалтування, представили претензії, що вагітність нібито виникає вельми рідко від зґвалтування і що практична значущість таких винятків із закону про аборти обмежена чи взагалі відсутня.

Ставлення суспільства

Звинувачення жертви

Сексуальна об'єктивація жінок

Контроль жіночої сексуальності

Протидія

Стамбульська конвенція

Шведська модель

Згода на секс

Ілюстрації