Зімовик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зімовик, -ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Зімовни́к, -ка, м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.

ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.

1. Те саме, що зимівни́к. Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).

2. Те саме, що зимі́вник. Скінчивши своє діло, недовго він зоставався в коші, дуже вже старий був і, подякувавши за хліб-сіль, помандрував собі у степи, щоб де-небудь сісти зимовиком і завести пасіку, бо дуже кохався у бджолі (Стор., І, 1957, 202).

Ілюстрації

Ded70e1e797e3450f9cae0fec4ea3e79.jpg 501.jpg Psmovnik-pchely-300x182.jpg Прр.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 567.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 566.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 566.

Зовнішні посилання