Відмінності між версіями «Зятько»
(Створена сторінка: '''Зятько́, -ка, '''''м. ''Ласк. отъ '''зять'''. ''Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. ''Г...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зятько́, -ка, '''''м. ''Ласк. отъ '''зять'''. ''Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. ''Грин. III. 498. | '''Зятько́, -ка, '''''м. ''Ласк. отъ '''зять'''. ''Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. ''Грин. III. 498. | ||
[[Категорія:Зя]] | [[Категорія:Зя]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Борис Грінченко, II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п'яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 180). | ||
| + | |||
| + | 2. Сестрин чоловік. Сьогодні одібрав од сестри і зятя листи (Панас Мирний, V, 1955, 338); Жив [Прокіп] у сестри та зятя (Андрій Головко, I, 1957, 201). | ||
| + | |||
| + | 3. Чоловік зовиці. | ||
| + | Зять — термін свояцтва, чоловік дочки, сестри, зовиці[1]. Іншими словами, зять — чоловік по відношенню до сім'ї дружини: до її батьків (тестя та тещі), її брата (шурина), її сестри (своячки) і дружини останнього (невістки). | ||
| + | |||
| + | Українське зять походить від прасл. *zętь, спорідненого з лит. žéntas («зять»), латис. znuots («зять», «свояк»), лат. gener («зять», звідки й фр. gendre, рум. ginere), грец. γνωτός («родич», «брат»), санскр. जाति, джаті («рід»), разом з якими виводиться з пра-і.є. *g'ent-, пов'язаного з коренем *g'en- («плодити», «родити», «знати»). Первісно означало — «приймак у роді чи в сім'ї, на відміну від брата й сина — постійних членів родини»[2]. Наявність слов'янського і балтійського [z] ([ʒ]), індійського [d͡ʒ] на місці [g] в інших індоєвропейських мовах пояснюється явищем сатемізації. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ziat1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2017-05-27 121837.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|FR-ilNby5sA}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0 | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/zjatj | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Поточна версія на 20:36, 18 листопада 2019
Зятько́, -ка, м. Ласк. отъ зять. Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. Грин. III. 498.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Борис Грінченко, II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п'яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 258); До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 180).
2. Сестрин чоловік. Сьогодні одібрав од сестри і зятя листи (Панас Мирний, V, 1955, 338); Жив [Прокіп] у сестри та зятя (Андрій Головко, I, 1957, 201).
3. Чоловік зовиці. Зять — термін свояцтва, чоловік дочки, сестри, зовиці[1]. Іншими словами, зять — чоловік по відношенню до сім'ї дружини: до її батьків (тестя та тещі), її брата (шурина), її сестри (своячки) і дружини останнього (невістки).
Українське зять походить від прасл. *zętь, спорідненого з лит. žéntas («зять»), латис. znuots («зять», «свояк»), лат. gener («зять», звідки й фр. gendre, рум. ginere), грец. γνωτός («родич», «брат»), санскр. जाति, джаті («рід»), разом з якими виводиться з пра-і.є. *g'ent-, пов'язаного з коренем *g'en- («плодити», «родити», «знати»). Первісно означало — «приймак у роді чи в сім'ї, на відміну від брата й сина — постійних членів родини»[2]. Наявність слов'янського і балтійського [z] ([ʒ]), індійського [d͡ʒ] на місці [g] в інших індоєвропейських мовах пояснюється явищем сатемізації.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0
