Зубик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:27, 24 листопада 2015; Kvkarpenko.im15 (обговорення • внесок)
Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 726. ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1. Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254); В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).
Академічний тлумачний словник
ЗУБ, а, чол.
1. мн. зуби, ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для захисту.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/зубик
