Зона

Зона, -ни, ж. = Зана. Згідно зі словарем Грінченка, жіноче ім'я.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Словник іншомовних слів
2 Тюрма та зона
3 Тверда сажка, або зона
4 Чорнобильська зона відчуження
5 Зона (Зана) як жіноче ім'я
6 Ілюстрації
7 Медіа
8 Див. також
9 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗО́НА, и, жін.

1. Певний простір, район, територія, що характеризуються спільними ознаками. Коли прифронтова зона залишилася позаду, Панько попрощався з обома інженерами.. і зник у переліску (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 154); Побудовані і будуються нові села, що їх переносять із зони затоплення (Олександр Довженко, III, 1960, 88); На земній кулі склалась величезна зона миру (Програма КПРС, 1961, 50); Тривалий час серце людини було «забороненою зоною» для хірурга (Наука і життя, 9, 1962, 9).
2. Пояс або широка смуга земної поверхні, що характеризуються певними фізико-географічними особливостями. За природними особливостями земну кулю можна поділити на природні пояси, або зони.. Кожна зона характеризується певними особливостями клімату, рослинного і тваринного світу. Між зонами немає різкої межі: одна в другу переходить поступово (Фізична географія, 5, 1956, 121); На півночі республіки простягається лісова зона, так зване Полісся (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 86); Зона пустині.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 684.

ЗОНА́, и, жін., с. г.

Хвороба хлібних злаків; сажка. Уражуються грибками зони тільки злакові рослини (Профілактика захворювань.., 1955, 190); 'Ціла ланка людей перевіряла на процент вологості яровизоване.. насіння вівса; протравлювала його розчином формаліну від зараження зоною (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 684.

Словник іншомовних слів

ЗОНА зона; ж. (гр., пояс)

1. Ділянка, область, смуга або частина простору, що має певні, притаманні їй ознаки (прикордонна З., З. провідності тощо).
2. Зони фізико-географічні - частини географічної оболонки Землі, що закономірно змінюють одна одну залежно, головним чином, від співвідношення тепла й вологи; характеризуються спільними рисами природних умов.
3. Частина поверхні кулі (кульовий пояс), що міститься між двома паралельними колами.

4. У кристалографії - сукупність граней кристала, що перетинаються в паралельних ребрах.

Тюрма та зона

У наш час дуже часто слово "зона" використовується у значенні тюрми. Масштабні трансформації в свідомості сучасних громадян сколихнули інтерес до життя криміналу: ніколи раніше не користувалися такою популярністю детективи, наукові праці на дану тематику, а також численна відеопродукція. Серіали, фільми, музика - вже два десятиліття ми кожен день чуємо про місця позбавлення волі. Багато авторів називають місця обмеження волі «зоною», протиставляючи дане поняття в'язниці.

В'язниця - це тип виправної установи з жорстким режимом відбування покарання, де в ув'язнених - мінімум прав і свобод, а індивідуальне прояв особистості практично неприпустимо. Найчастіше в'язниця представлена у вигляді відокремленого споруди з пропускним режимом, воєнізованою охороною, кількома рубежами безпеки. Засуджені містяться в камерах, залишати які їм можна лише в певних випадках.

Зона - це розмовний термін, що позначає виправні колонії та інші місця позбавлення волі, які є закритими місцями. Тут також є пропускний режим, рубежі безпеки, однак рівень свободи істотно вище. Ув'язнені можуть працювати, відвідувати клуб і бібліотеку, їдальню - відповідно до встановленого режиму. При цьому саме поняття «зона» імовірно з'явилося в тридцяті роки з розвитком репресивного апарату і появою великої кількості таборів.

Порівнювати в'язницю і зону не зовсім коректно, оскільки перше поняття зафіксовано в Кримінально-процесуальному кодексі, а друге - існує суто в головах людей. Воно може позначати весь кримінальний шлях злочинця, починаючи від СІЗО і закінчуючи одиночною камерою. Але якщо ототожнити зону і виправну колонію, то можна намітити більше відмінностей.

Незалежно від особливостей відбуття покарання, укладені відчувають на собі весь тягар позбавлення волі. Це щоденні перевірки, приниження, постійне недоїдання і погана медична допомога. Як в зонах, так і в тюрмах є свої лікувальні установи. Однак є факти, які дуже красномовно характеризують різні типи організацій. Наприклад, у в'язниці засудженим доводиться харчуватися прямо в камері. На зоні, як правило, для прийому їжі передбачено окреме приміщення. Те ж саме стосується справляння природних потреб. У в'язницях пострадянських країн унітази або їх подібність до сих пір знаходяться прямо в камерах.

Відмінність в'язниці від зони полягає в наступному:

Правова допустимість. В'язниця - це легальне поняття, яке позначає місце відбуття покарання для рецидивістів, осіб, суворо порушують режим відбування покарання. Зона - збірний образ таборів і місць позбавлення волі, які не зафіксований в правових документах.
Спосіб відбуття покарання. У в'язниці у засуджених рідко є якесь заняття, працюють вони, як правило, лише на обслуговуванні споруд. У «зоні» у кожного ув'язненого є своя робота, виконання якої - обов'язково.
Зміст. У в'язниці в ув'язнених лише одне заняття - сидіти. У «зоні» умови для виправлення особистості краще: є можливість отримати технічну освіту, пересуватися в позначених межах.
Ієрархія. У в'язниці соціальне розшарування відбувається, як правило, лише в межах однієї камери (смотрящий, мужик, торпеда, півень і т.д.). У зоні ж більше шансів зберегти нормальні людські стосунки, хоча і тут є свої «королі» і прості смертні.

Тверда сажка, або зона

Поширена майже на всій території України. Хвороба проявляється тільки на початку фази молочної стиглості зерна. У цей період розвитку уражений колос дещо сплющений, має інтенсивний зелений колір з синім відтінком, колоски розпущені, лусочки їх розсунуті під дією збудника, який розвивається. При роздавлюванні уражених колосків замість молочка виділяється сірувата рідина із запахом триметиламіну (запах розсолу оселедців), тому часто тверду сажку називають смердючою* При повній стиглості пшениці різниця у забарвленні здорових і уражених колосків майже зникає. Замість здорового зерна у колосі формуються округлі чорні утворення — мішечки зони. Вони легко роздавлюються і являють собою чорну масу теліоспор. Маса мішечків зони значно менша, ніж здорового зерна. Тому до воскової і повної стиглості хворе колосся пшениці залишається прямостоячим, тоді як здорове під масою зерна поникає (трохи згинається). Збудником твердої сажки є гриби роду Tilletia, частіше T.caries Tul.(T.tritici Wint.) і T.laevis Kuehn. ( T.foetida Lira). Вони відрізняються між собою тільки морфологічними ознаками теліоспор (таблиця). T.caries зустрічається переважно в західній і центральній областях України, a T.laevis — у південних та південно-східних, T.triticoides і Т. intermedia інколи можна зустріти в Одеській області. У T.caries виявлено кілька спеціалізованих форм, що уражують лише деякі види пшениці. Відомі f.vulgaris — уражує Triticum aesticum (vulgare), слабо — Tr. compactum і дуже слабо — Тг. durum, Tr.dicoccum, Tr.monococcum і Tr.timopheevi f.dicaccus уражує Tr.diccocum, Tr.aesticum. Доведено, що між T.caries і T.leavis можуть виникати гібриди. При збиранні й особливо в період обмолоту пшениці мішечки зони легко руйнуються, і теліоспори, розпорошуючись, потрапляють на поверхню здорових зерен. Особливо велика кількість їх затримується на борідках (волосках). Разом із насінням теліоспори під час сівби потрапляють у грунт, де проростають, утворюючи базидію у вигляді трубочки, на якій розвиваються 4-12 базидіоспор. Вони копулюють і дають початок інфекційній гіфі, яка проникає у молодий паросток пшениці. У рослині утворюється грибниця, яка, дифузно поширюючись, досягає конуса наростання і проникає у листки, стебла й колоски. Але в перший період росту зовні не проявляється дія збудника хвороби. Тільки під час формування зерна спостерігається значне розростання грибниці і утворення чорної спорової маси (теліоспор) замість зерна. Не руйнується лише зовнішня оболонка зерна. Зараження пшениці може відбуватися і від теліоспор, що потрапляють у грунт, якщо попередником її була пшениця, уражена зоною. Відомо, що теліоспори твердої сажки життєздатність у грунті довго зберігати не можуть. Вони швидко проростають, і під дією ґрунтових мікроорганізмів гинуть. Джерелом зараження зерна може бути також тара, сіялки та інший не знезаражений інвентар. Важливе значення для проростання теліоспор й ураження пшениці мають фактори середовища, насамперед температура і вологість. Максимальна кількість теліоспор проростає у грунті при його відносній вологості 40-60%, але найбільше паростків пшениці уражується при температурі 5-10°С, тоді коли оптимум для проростання зерна пшениці становить 20-25°С. Тому найбільше уражуються збудником хвороби пізні посіви пшениці і ранні — ярої порівняно з посівами оптимальних строків. Шкода, заподіяна зоною, виявляється не тільки в тому, що замість зерна у колосі утворюється чорна спорова маса. Хвороба може бути причиною зниження схожості і густоти посівів внаслідок загибелі уражених рослин. Нерідко на уражених рослинах не виявляється захворювання. В цьому випадку хвороба не завершується утворенням зонового колосся. Це пояснюється активною реакцією пшениці на збудника хвороби, яка нерідко завершується в тканинах рослин дегенерацією грибниці. Проте на боротьбу із збудниками рослина витрачає багато енергії, а це позначається на її продуктивності (прихований недобір урожаю). Відомо, що при штучному зараженні рослини розмір стебла і колоса зменшується на 15-20% порівняно з їх розмірами у рослин, які вирощені з неуражених зерен. У колосі утворюється менше зернин (на 10-15%). Маса 1000 зернин зменшується мало. Отже, шкідливість твердої сажки велика, і тому захисту пшениці від цього захворювання треба приділяти значну увагу.

Чорнобильська зона відчуження

Зо́на відчу́ження — заборонена для вільного доступу територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зона встановлена у 1986, після евакуації населення із 30-кілометрової зони навколо станції. Чорнобильська зона включає північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип'ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Територією керує Державне агентство України з управління зоною відчуження, що входить до складу Міністерства надзвичайних ситуацій України. Функціональне призначення зони відчуження полягає в контролюванні поширення радіоактивних речовин і в контролі стану природних систем і техногенних об'єктів. 13 серпня 2007 року тодішній Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про створення на території площею 48 870 гектарів у межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (Київська область) загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення — «Чорнобильський спеціальний».