Відмінності між версіями «Зозуленька»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. ''' Категорія:Зо)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. '''
 
'''Зозуленька, зозулечка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''зозуля. '''
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/s/zozulenjka Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
# Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125);  * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387).
 +
# нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.
 +
===[https://orfograf_ukr.academic.ru/59946/%D0%B7%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Академик]===
 +
іменник жіночого роду, істота
 +
Орфографічний словник української мови. 2005.
 +
==Іноземні словники==
 +
===[https://uk.glosbe.com/uk/ru/%D0%B7%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Glosbe]===
 +
кукушечка
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення: Зозуленька1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька3.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Зозуленька4.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| ye2sBObaVXo}}
 +
{{#ev:youtube| FKqta4Mg2V0}}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[http://park-podillya.com.ua/lehendy-i-fakty-zozulya-zvychajna/ Поділля Парк]===
 +
Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. Живиться зозуля звичайна гусінню, мухами, комахами, інколи ягодами. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається.
 +
Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути.
 +
Зозуля підкидає яйця луговим щеврикам, малинівкам, лісовим тинівкам, вівсянкам і трясогузкам.
 +
Пташеня зозулі так вимогливо добивається корму, що іноді його годують й інші птахи, не тільки його „вихователі”.
 +
Зозуля має подібні назви на різних мовах. Так, наприклад, болгари її називають „куковіца”, чехи – „кукачка”. Німці зовуть її „кукук”, а французи – „куку”. В Румунії назва – „кук”, а в Італії- „куколо”.
 +
В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Деякі перекази вважають зозулю перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в’є – бо ні з ким в цьому гнізді сім’ю заводити. Сказано, вдова… А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна.
 +
Частіше в українській народній поезії — і рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками.
 +
Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю.
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8F Зизуля]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8F Зозуленя]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0 Зозулька]===
 +
===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE Зозуленько]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 
[[Категорія:Зо]]
 
[[Категорія:Зо]]

Поточна версія на 16:33, 24 листопада 2017

Зозуленька, зозулечка, -ки, ж. Ум. отъ зозуля.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

  1. Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387).
  2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 678.

Академик

іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови. 2005.

Іноземні словники

Glosbe

кукушечка

Ілюстрації

Зозуленька1.jpg Зозуленька2.jpg Зозуленька3.jpg Зозуленька4.jpg

Медіа

Цікаві факти

Поділля Парк

Зозуля звичайна – це птах родини Зозулевих, що широко поширений в Україні. Живиться зозуля звичайна гусінню, мухами, комахами, інколи ягодами. «Кує» зозуля тільки навесні – від Благовіщення до Івана Купала – а як виб’ється ячмінний колос, перестає… Птах першим вилітає у вирій, і останнім звідти повертається. Зозуля відома тим, що відкладає свої яйця у гнізда інших птахів (причиною цього є те, що самиця відкладає яйця з інтервалом у три дні). Її пташенят вигодовують прийомні батьки. Кожна зозуля підкидає яйця у гнізда того виду птахів, які вигодували її саму. Оскільки у яєць зозулі період інкубації коротший, ніж в інших птахів, то її пташеня вилуплюється першим. Пташеня зозулі більше за інших пташенят. Наступного дня у зозуленяти проявляється рефлекс викидання: все, що лежить в гнізді, зозуленя прагне викинути. Зозуля підкидає яйця луговим щеврикам, малинівкам, лісовим тинівкам, вівсянкам і трясогузкам. Пташеня зозулі так вимогливо добивається корму, що іноді його годують й інші птахи, не тільки його „вихователі”. Зозуля має подібні назви на різних мовах. Так, наприклад, болгари її називають „куковіца”, чехи – „кукачка”. Німці зовуть її „кукук”, а французи – „куку”. В Румунії назва – „кук”, а в Італії- „куколо”. В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Деякі перекази вважають зозулю перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в’є – бо ні з ким в цьому гнізді сім’ю заводити. Сказано, вдова… А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна. Частіше в українській народній поезії — і рідше в поезії народів західноєвропейських зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Зозуля – символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево – бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься – то чекай доброго врожаю.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Зизуля

Зозуленя

Зозулька

Зозуленько