Зненавидіти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зненавидіти, -джу, -диш, гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. І. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.


ЗНЕНАВИДІТИ і рідко ІЗНЕНАВИДІТИ, джу, диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь. Сама генеральша знала Махамеда. І так його зненавиділа, що як приходилось проїздити або проходити повз його, то вона завжди одверталась й спльовувала (Панас Мирний, I, 1949, 214); [2-а дівчина:] Далі дійшло до того, що вони ізненавиділи одна другу (Степан Васильченко, III, 1960, 12); — Після розмови з вами можна зненавидіти життя, — зауважила Ольга. — Ви вмієте отруїти все геть дочиста (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 528); Ще гімназистом зненавидів він [Ф. Енгельс] самодержавство і сваволю чиновників (Ленін, 2, 1948, 7).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 656.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/znenavydity