Знайдух

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Знайду́х, -ха, м. = Знайда. Желех.

Сучасні словники

ЗНА́ЙДА, и, чол. і жін., розм., заст. Дитина-підкидьок, знайдена і взята ким-небудь на виховання. Його лице було зовсім не подібне до тамтих, — певно, се був якийсь знайда (Іван Франко, VIII, 1952, 342); Він усміхнувся дівчинці, вийняв цукерку і дав їй. Цукерка трохи заспокоїла маленьку знайду (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 382).

Ілюстрації

Znajda15012019.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Зовнішні посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 638.