Злукавнувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:45, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = Злукавити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. І. 72.
Зміст
Сучасні словники
ЗЛУКА́ВНУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Те саме, що злукавити. Не можна було йому злукавнувати, щоб хорошенько подивитись на свою Марусю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 606.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/zlukavnuvaty
