Злукавити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


Словник Бориса Грінченка

Злукавити, -влю, -виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛУКАВИТИ, влю, виш; мн. злукавлять; док.

Схитрувати, приховавши правду.

Подруги, як рідні вони — ні одна вже не злукавить (Андрій Головко, I, 1957, 243);

Не злукавив Іван Юхимович перед братом, — розказав усе, як в (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 138).

Орфографічний словник

Злукавити дієслово доконаного виду

Джерела та література

1. http://sum.in.ua/s/zlukavyty

2. http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=117655