Злочинець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Злочинець, -нця, м. Злодѣй, преступникъ. Мир. ХРВ. 55. Мкр. Г. 5. Злочинцеві всі дні сповняє туга. К. Іов.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛОЧИ́НЕЦЬ, нця, чол. Особа, що учинила злочин. Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці (Марко Вовчок, I, 1955, 363); [Покликач:] Утікача-вигпанця Теофіла, упертого повторного злочинця, суд присудив на хрест (Леся Українка, II, 1951, 536); Я. Таланові пощастило стати свідком і літописцем суду над головними воєнними злочинцями (Історія української літератури, II, 1956, 232); * У порівняннях. Анеля підскочила і перелякалася, мов злочинець, зловлений на гарячім учинку (Іван Франко, VI, 1951, 437).

Ілюстрації

72564 1.jpg U Hmelnickomu zatrimali cholovika yakiy do smerti pobiv chernivchanina 1 2016 01 27 11 52 58.jpg 1475158451 1475135907 20151023130512.jpg 1470928896 14b3fadcbc7234ed195259ad4ebca12c.jpg

Аудіо файли

Error: file назва файлу not found



Медіа

Див. також

Особа злочинця

Неповнолітній злочинець

"Злочинець" Фільм "Злочинець"

Зовнішні посилання