Ззаду

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:19, 19 листопада 2017; Dmkravets.if17 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Ззаду, нар. Сзади. Кусь мене, вовче, ззаду, бо я зубів не маю. Ном. № 4006.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ззаду

1. Із задньої сторони, зворотного боку, із спини; протилежне спереду. — Якби побачили тебе селяни і не пізнали б! — торохтіла Христя, обдивляючись подругу і спереду, і ззаду, і з боків (Панас Мирний, III, 1954, 176); Світло прожекторів проходить крізь скляну стіну й ззаду освітлює колишнього матроса (Юрій Яновський, II, 1958, 60); Іззаду до Насті підкрадається Василь (Степан Васильченко, III, 1960, 322); // На деякій віддалі, слідом за ким-, чим-небудь; протилежне попереду. Мама вела Юру за руку, Юра шкандибав ззаду і все озирався (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Ми наказали фурманові, щоб їхав іззаду, і він не перечив (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59).

2. У знач. прийм. з род. в. Уживається на означення предмета, особи, позаду яких відбувається дія або що-небудь розміщене. Передні [татари] мовчали, і тільки ззаду рядка сусіди перекидались словами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Все гупає з-за гаю, гуркоче і гуде над нами без кінця, і рветься ззаду нас... (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 332).

Ілюстрації

Zzadu191117.jpg


Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 565.

Зовнішні посилання