Відмінності між версіями «Здути»
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1395663865_scho-mozhna-zrobiti-z-nitok.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:images (1)|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Поточна версія на 10:01, 10 грудня 2014
Зміст
Словник Грінченка
Зду́ти. См. Здувати.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЗДУ́ТИ див. здува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 552.
Ілюстрації
|
|
x140px | [[Зображення:|x140px]] |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
ЗДУТИ див. здувати. ЗДУВАТИ, аю, аєш, недок., ЗДУТИ, здую, здуєш і ЗДУНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Струменем повітря, подувом вітру скидати, зносити що-небудь звідкись, з якоїсь поверхні. Вітер здував з вишень білий цвіт (Василь Стефаник, I, 1949, 102); Він скинув піджак, здуває з нього невидимі пилинки (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 227); Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг (Леся Українка, I, 1951, 278); Ми всілися на ґанку, почали підбирати пісню про того комарика, що його буря здула (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 63); Хмарки чи гуси пливуть в вишині, Чи пух з кульбаби десь вітер здунув? (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 55). ♦ Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло кого, що, безос. — хто-, що-небудь раптово або безслідно зник (зникло). Сон з очей — як вітром здуло (Степан Васильченко, I, 1959, 185); Комісар пожвавішав. Його поганий настрій немов вітром здуло (Дмитро Бедзик, Вогонь.., 1960, 119). 2. Збільшувати в об'ємі; роздувати. 3. перен., розм. Надмірно підвищувати (ціни).
