Здоровило

Здоровило, -ла, м. = Здоровець. Левч.47. ЗДОРОВИЛО, а, чол., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Це був сивий чолов'яга з руками велетня, оброслий, запорошений. Маленькі його очиці бігали злякано, наче належали якомусь дикому звірку, а не цьому здоровилові (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 256); Горяй — велетень, здоровило. Такому тільки й сидіти на коні (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 408).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 547.