Відмінності між версіями «Згомоніти»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
Рядок 12: Рядок 12:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згомоніти1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Згомоніти2.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|}
 
|}
 
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Версія за 12:24, 25 жовтня 2018

Згомоніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.

Сучасні словники

ГОМОНІТИ, ню, ни́ш,

1. Розмовляти тихо, приглушено. Довгенько гомоніли пани між собою, а ще довше після того мовчали (Марко Вовчок, I, 1955, 119); В кімнаті моїй тихо. За причиненими дверима ще й досі гомонять старі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 173); // Говорити, розповідати про кого-, що-небудь. Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Панас Мирний, IV, 1955, 236); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 250); — А яке він на тебе справив враження, Сергію Павловичу? Справді він такий учений, як ото про нього дехто гомонів? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 92).

2. перен. Видавати безладні звуки; шуміти. Грає вільне широкеє море, Гомонять його хвилі гучні (Леся Українка, I, 1951, 356); Клекочуть ріки в Кара-Кумах, В Каховці гомонять турбіни (Ярослав Шпорта, Запорожці, 1952, 106); * Образно. Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла (Тарас Шевченко, I, 1951, 112).

Ілюстрації

Згомоніти1.jpg x140px Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Джерела та література

Академічний тлумачний словник

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/ghomonity