Відмінності між версіями «Звісно»
(Створена сторінка: '''Звісно, '''''нар. ''1) Извѣстно. ''Здавна звісно, що він добрий чоловік. ''2) Извѣстное дѣло, кон...) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 4 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Звісно, '''''нар. ''1) Извѣстно. ''Здавна звісно, що він добрий чоловік. ''2) Извѣстное дѣло, конечно. ''Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. ''МВ. І. 13. ''На бе́седі, вже звісно, попились. ''Гліб. 43. | '''Звісно, '''''нар. ''1) Извѣстно. ''Здавна звісно, що він добрий чоловік. ''2) Извѣстное дѣло, конечно. ''Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. ''МВ. І. 13. ''На бе́седі, вже звісно, попились. ''Гліб. 43. | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''ЗВІСНО''', невідм., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. присудк. сл. Відомо про кого-, що-небудь. [2-й парубок:] І куди ж то перш поведуть нас? Вам не звісно? [Олекса:] Ще не радились (Степан Васильченко, III, 1960, 16); Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко, II, 1957, 79). | ||
| + | |||
| + | 2. вставн. сл. Уживається на підтвердження впевненості в чому-небудь. Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 190); Ти мене чекала на порозі, Щоб легенько, звісно, докорить... (Максим Рильський, III, 1961, 269). | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 488.''' | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/Zvisno | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 14:27, 21 листопада 2017
Звісно, нар. 1) Извѣстно. Здавна звісно, що він добрий чоловік. 2) Извѣстное дѣло, конечно. Звісно, чужі люде: хоть і добрі, та не знатимуть. МВ. І. 13. На бе́седі, вже звісно, попились. Гліб. 43.
Зміст
Сучасні словники
ЗВІСНО, невідм., розм.
1. присудк. сл. Відомо про кого-, що-небудь. [2-й парубок:] І куди ж то перш поведуть нас? Вам не звісно? [Олекса:] Ще не радились (Степан Васильченко, III, 1960, 16); Десь зник і Семен, ..кинув і жінку — не звісно, чи вдова, чи не вдова, а горюй сама на світі (Іван Микитенко, II, 1957, 79).
2. вставн. сл. Уживається на підтвердження впевненості в чому-небудь. Ну, та, звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюється, щоб мати користь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 190); Ти мене чекала на порозі, Щоб легенько, звісно, докорить... (Максим Рильський, III, 1961, 269).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 488.
Ілюстрації
|
|
|
|
