Звіря

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Звіря, -ря́ти, с. Животное. Опам’ятайсь: чи ми ж тобі звірята, німий язик, що розуму не має. К. Іов. 39. Ум. Звірятко.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

ЗВІРЯ́, я́ти, с.

1. Маля звіра (див. звір11). * Образно. А люта мати! Спустила друге бісновате [біснувате] Своє скаженеє звіря. Та вже такого сподаря, Що гради й весі пожирало (Шевч., II, 1953, 325); * У порівн. Вони [Коваль і Небаба] борюкаються з ним [Чирвою], як двоє молодих звірят із старим ведмедем (Мик., І, 1957, 93).

2. Зменш. до звір1 1. — Побіжу на річку, там рибок та жаб розглядаю, побіжу в ліс, там звірята різні й квіти (Ів., Вел. очі, 1956, 4); // Взагалі маленька тварина. Бачив Матвій в тому глибокому підземеллі мовчазних, замурзаних людей і ще мовчазніших осликів. Чомусь порівнював він себе до тих нещасних звірят (Ірчан, II, 1958, 261).

Ілюстрації

Звіря.jpg
Звіря1.jpg
Звіря2.jpg
Звіря3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література