Відмінності між версіями «Зваба»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
==Сучаснісловники== | ==Сучаснісловники== | ||
| − | === | + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== |
ЗВА́БА, и, жін. | ЗВА́БА, и, жін. | ||
1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). | 1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). | ||
2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126). | 2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126). | ||
| − | === | + | ===Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка=== |
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе | Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе | ||
| − | === | + | ===Cловник=== |
==Іноземнісловники== | ==Іноземнісловники== | ||
| − | === | + | ===Словари и энциклопедии на Академике=== |
зваба | зваба | ||
-и, ж. | -и, ж. | ||
Версія за 17:17, 25 листопада 2017
Зваба, -би, ж. Приманка, обольщеніе.
Зміст
Сучаснісловники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗВА́БА, и, жін. 1. Те, що приваблює, манить, спокушає. Хіба ж Тоня.. сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 243); Не віддали мене, ти, часе літ кипучих, Від зваб життя, від чар мети (Павло Усенко, Листя.., 1956, 107). 2. Принадність, чарівність. Цей дерев'яний, гулкий, мов палуба, міст мав для Ібрагімова свою звабу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 154); Чарівний світ з голубим небом весни і неосяжністю далеких просторів, серед яких волею молодості Орися повинна була летіти, як голубка до сонця, втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зва́ба, -би, ж. Приманка, обольщеніе
Cловник
Іноземнісловники
Словари и энциклопедии на Академике
зваба -и, ж. 1) Те, що приваблює, манить, спокушає. 2) Принадність, чарівність.
Ілюстрації
| Файл:Звабити 1 PNG.jpg x140px | 
|
|
