Відмінності між версіями «Збірник»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Збірник, -ка, '''''м. ''Сборникъ. Ум. '''Збірничок. ''' Категорія:Зб)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Збірник, -ка, '''''м. ''Сборникъ. Ум. '''Збірничок. '''
 
'''Збірник, -ка, '''''м. ''Сборникъ. Ум. '''Збірничок. '''
 +
[[Категорія:Аг]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
'''ЗБІ́РНИК,''' а, чол.
 +
'''1.''' ''Книжка'', що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 403); Звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 291); Учні.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Степан Васильченко, IV, 1960, 43); Їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки.. і, швиденько зібравши їх, — це все були збірники поезій — вона подалася до клубу (Олесь Гончар, Тронка, 1953, 173);
 +
//  Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного або кількох авторів; збірка. У «Новій Раді» (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Спокуса» (Панас Мирний, V, 1955, 423).
 +
Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. [Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається, вони і без нас у піч полетять, а на їх місце стане тоненький Збірник творів Ореста Михайловича Груїча (Леся Українка, II, 1951, 40).
 +
 +
'''2.''' ''Зведені докупи і розміщені в певному порядку'' які-небудь положення, правила, закони і т. ін. В січні 1649 р. було затверджено нове «Уложення», тобто збірник законів ''(Історія СРСР, I, 1956, 175).''
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
<gallery>
 +
Файл:Без названия (5).jpg|Збірник з математики
 +
Файл:Без названия (6).jpg|Збірник віршів
 +
</gallery>
 +
 
[[Категорія:Зб]]
 
[[Категорія:Зб]]

Версія за 23:28, 29 жовтня 2020

Збірник, -ка, м. Сборникъ. Ум. Збірничок.

Сучасні словники

ЗБІ́РНИК, а, чол. 1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 403); Звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 291); Учні.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Степан Васильченко, IV, 1960, 43); Їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки.. і, швиденько зібравши їх, — це все були збірники поезій — вона подалася до клубу (Олесь Гончар, Тронка, 1953, 173); // Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного або кількох авторів; збірка. У «Новій Раді» (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Спокуса» (Панас Мирний, V, 1955, 423). Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. [Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається, вони і без нас у піч полетять, а на їх місце стане тоненький Збірник творів Ореста Михайловича Груїча (Леся Українка, II, 1951, 40).

2. Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. В січні 1649 р. було затверджено нове «Уложення», тобто збірник законів (Історія СРСР, I, 1956, 175).

Ілюстрації