Збожеволілий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Збожеволілий, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. І. 122.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Психічно хвора людина. То хрип коня, то свист, то постріл, то збожеволілого сміх... (Володимир Сосюра, II, 1958, 410).

2. Який виражає божевілля. Хоч би слово яке сказала [Пріська], хоч би зітхнула! Тільки збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька (Панас Мирний, III, 1954, 18);

3. Дієпр. акт. мин. ч. до збожеволіти. На неї дивилися очі її дядька, в яких мерехтів вовчий вогник, очі збожеволілої від голоду людини (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 69); Збожеволілий від люті Бенедикт наказав лучникам стріляти в своїх гінців (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 119).

Ілюстрації

Збожеволілий.jpeg Збожеволілий2.jpg Збождеволілий3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/vybiljuvaty

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія