Відмінності між версіями «Заіржавіти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Udarenie-v-slove-zarzhavet.jpg|x340px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 20:43, 26 листопада 2017
Заіржавіти, -вію, -єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
Заіржавіти - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна
Академічний словник української мови(1970-1980)
ЗАІРЖАВІТИ, іє і ЗАРЖАВІТИ, іє, док. Покритися іржею, ржею. Турбаєві здалося, що весь секрет Горбатюка — саме в цьому. Не повісив [шаблі], як він, не дав заіржавіти... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 85); [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Панас Мирний, V, 1955, 108); * Образно. — Трудимось теж на совість. Бо краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства (Олесь Гончар, Тронка, 1966, 69)
Ілюстрації
|
