Відмінності між версіями «Запорожець»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
==Словник Грінченка==
 
 
 
'''Запорожець, -жця, '''''м. ''1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. ''На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. ''Грин. III. 521. ''Чи усім сватового хліба достало? Ні, ще запорожцям не давали. ''Маркев. 133. ''Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. ''Св. п. КС. 1883. II. 399.  
 
'''Запорожець, -жця, '''''м. ''1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. ''На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. ''Грин. III. 521. ''Чи усім сватового хліба достало? Ні, ще запорожцям не давали. ''Маркев. 133. ''Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. ''Св. п. КС. 1883. II. 399.  
[[Категорія:За]
+
[[Категорія:За]]
 
+
==Сучасні словники==
+
 
+
===[http://sum.in.ua/s/zaporozhecj Словник української мови Академічний тлумачний словник 1970—1980]===
+
 
+
'''ЗАПОРО́ЖЕЦЬ''' див. [http://sum.in.ua/s/zaporizhci запоріжці].
+
 
+
'''ЗАПОРІ́ЖЦІ''', ів, мн. (одн. запорожець, ріжця, чол.).
+
1. Жителі Запоріжжя.
+
2. іст. також запорожці. Українські козаки, які жили в пониззі Дніпра за порогами в XVI—XVIII ст. Було колись в Україні — Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати (Тарас Шевченко, I, 1951, 60); — Дід мій був запорожець. Де йому на віку не довелось бувати, чого не бачити (Олекса Стороженко, I, 1957, 81); Козаки-запорожці своєю мужністю дивували світ, а пам'ять про них гострила шаблі Миколі Щорсу, Олександру Пархоменкові, батькові Боженку (Петро Панч, В дорозі, 1959, 245).
+
 
+
===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury Знаки української етнокультури: Словник-довідник]===
+
'''Запоро́жець —''' 1) див. [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D1%87 Запоро́зька Січ]; 2) чоловічий народний танець героїчного характеру з шаблями.
+
 
+
 
+
==Багатозначність слова==
+
 
+
*Запорожець — козак Запорозької Січі (від місця перебування — «за порогами»). Сучасний житель м. Запоріжжя — запоріжець.
+
*Запорожець — українське прізвище.
+
*«Запорожець» — марка автомобіля, що випускалася на Запорізькому автомобільному заводі з 1960 по 1994 рік.
+
*«Запорожець» — бронепотяг УНР.
+
*«Запорожець» — перший радянський трактор.
+
 
+
 
+
==Додаткова інформація==
+
 
+
===Запорожці як історичні особи===
+
 
+
У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпрових порогів). Звідси назва козаків — запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення — січі. Першим організаторами січей були «уходники», яких черкаські та канівські старости відпускали на Середнє і Нижнє Подніпров'я для промислу. Щорічно ватаги уходників на чолі з обраними отаманами йшли за пороги, де у захищених від раптових нападів ворога місцях будували тимчасові житла і приміщення для переробки та зберігання продуктів промислу. До середини XVI ст. кількість козацтва була вкрай незначною, і воно не відігравало самостійної ролі у прикордонних справах. Однак уже з 1540-х років ситуація змінюється. У цей час відбулись перші походи козаків на турецькі міста — Очаків, Білгород і Бендери.
+
 
+
Козацьке військо розвивалося у специфічних умовах південного порубіжжя. В умовах постійної загрози нападу кочовиків формувався новий тип вояка — універсального, готового до швидкої зміни обстановки, такого, що сприймав свою військову діяльність через призму протистояння християнського і ісламського світів.
+
 
+
Першим відомим підрозділом козацького війська був загін (перша згадка — 1533 рік). Під час Лівонської війни козацьке військо поділялося на роти, сотні, хоругви, десятки. В Запорозькій Січі наприкінці XVI століття сформувалася чітка структура війська. Головнокомандуючим запорозького війська був гетьман, далі йшли полковники, сотники, десятники.
+
 
+
Козацьке військо було універсальним. Ударну силу козацького війська становила піхота, озброєна рушницями, холодною зброєю. Кількість шеренг козацьких стрільців не була сталою. Козаки вели вогонь з рушниць стоячи, з коліна, навіть лежачи. Козацька кіннота являла собою легку кавалерію з відповідними завданнями — розвідка, флангові атаки, переслідування, рейди, заманювання до пастки тощо Кіннота атакувала неприятеля «лавою»; якщо не перемагала — відступала під прикриття піхоти. Важливе місце у козацькому війську займала артилерія.
+
 
+
[[Файл:Zaporozets1.jpg|x140px]]
+
[[Файл:Zaporozets2.jpg|x140px]]
+
[[Файл:Zaporozets3.jpg|x140px]]
+
[[Файл:Zaporozets4.jpg|x140px]]
+
[[Файл:Zaporozets5.jpg|x140px]]
+
 
+
===Марка автомобіля "Запорожець"===
+
'''ЗАЗ «Запорожець»''' — радянський автомобіль малого класу. Позиціонувався як мікролітражний автомобіль. Виробник — Запорізький завод «Комунар», в місті Запоріжжя. Участь в розробці автомобіля брали: Московський завод малолітражних автомобілів (МЗМА), АвтоЗАЗ-Мотор (МеМЗ), Ірбітський мотоциклетний завод (ІМЗ), Науковий автомоторний інститут (НАМІ). Особливістю компонування автомобіля є розташування двигуна повітряного охолодження в задньому відсіку кузова, вперше застосоване в Радянському Союзі для легкових автомобілів. Всього з 1960 по 1994 рік було виготовлено 3 422 444 автомобілів «Запорожець» різних моделей.
+
 
+
[[Файл:Zazavto2.jpg|x140px]]
+
 
+
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
+
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
+

Поточна версія на 15:50, 24 листопада 2017

Запорожець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Грин. III. 521. Чи усім сватового хліба достало? Ні, ще запорожцям не давали. Маркев. 133. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. Св. п. КС. 1883. II. 399.