Залицяння

Залицяння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе. Не до козацького залицяння було убогому бурлаці. Хата. 159. Дівчатам до любого повабу, а молодим козакам до залицяння.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАЛИЦЯ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням залицятися. — Ще.. в вісімнадцять [років] мені.. надокучили компліменти паничів та й їх дурне причепливе залицяння (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 240); Та й сміху ж було з Прокопом Івановичем на тім залицянні: вона до його, а він од неї, як од чорта (Олекса Стороженко, I, 1957, 191); Реготала [Орися] парубкам в обличчя, насміхаючись із їхніх залицянь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 128); * Образно. Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили Та збирались на весілля, На веселе погуляння, На кроваве залицяння (Тарас Шевченко, II, 1953, 42).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Залиця́ння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе. Не до козацького залицяння було убогому бурлаці. Хата. 159. Дівчатам до любого повабу, а молодим козакам до залицяння.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЗАЛИЦЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. залиця́тися. — Ще.. в вісімнадцять [років] мені.. надокучили компліменти паничів та й їх дурне причепливе залицяння (Н.-Лев., IV, 1956, 240); Та й сміху ж було з Прокопом Івановичем на тім залицянні: вона до його, а він од неї, як од чорта (Стор., І, 1957, 191); Реготала [Орися] парубкам в обличчя, посміхаючись із їхніх залицянь (Тют., Вир, 1964, 128); * Образно. Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили Та збирались на весілля, На веселе погуляння, На кроваве залицяння (Шевч., II, 1953, 42).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

залицяння -я, с. Дія за знач. залицятися.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Залицяння — поведінка людей і тварин, яка передує спаровуванню.