Завидущий

Завидущий, -а, -е. Завистливый. Завидущі очі.

Ілюстрації

цікаві факти про заздрість людини

Заздрість — один із найогидніших гріхів. Він починається з негативного почуття неповноцінності, прогресує в неприємне почуття образи, а потім застигає в нудьзі, пінистому безладді гріхів. Навіть коли заздрість отримує те, що вона хоче — зруйнувати або забрати добрий дар іншої людини — вона все одно залишається порожньою, і повинна перенаправлятися на новий об’єкт ненависті. Ніщо з цього не запалює хоч якісь центри задоволення в мозку. Жорстокість, жадібність, хіть, марнославство, гордість і всі подібні гріхи приносять хоч якесь задоволення. Заздрість — прекрасний приклад гріх, який перетворює людину на раба — він заволодіває всім вашим серцем, душею, розумом і силою і не дає вам нічого (навіть активованого центру задоволення) натомість.

Одягніться в любов, щоб зняти заздрість

На щастя, для християнства, це є нашим правом і нашим обов’язком —

„А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.“ (Ефесян 4: 22-24).

Християнин, який бореться з гріхом заздрості, може помилково відчути, що він начебто більше бере участь в перестрілці, ніж у битві. Чому? Бо заздрість легко зберегти в секреті, навіть від самого себе. Як і інші гріхи, людська уява завжди намагається поставити його на друге місце за шкалою гріха. Заздрість не може бути настільки ж небезпечна, як блуд, тому якщо її ніхто не бачить, то вона нікому не завдає шкоди. А навіть якщо заздрість колись і зробить свій плід видимим (у вигляді інших, відвертіших гріхів), то — ми прагнутимемо відокремити гріх, який стався як результат заздрості, не намагаючись видалити її корінь. Але таке ставлення — помилкове.