Заважати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

І. Заважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. Завадити, -джу, -диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. 1849, 85. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! Камен. у. 2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. Ном. № 7159. Завадило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило. Аф. 406.

ІІ. Заважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Заважувати. А в кишені три шеляги, та й ті заважають. Грин. III. 652. Бачця, нічого не заважають слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без сліз на ту нещасливу невісту. К. ЧР. 221.