Забіяка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:51, 3 жовтня 2018; Vypylypenko.ij18 (обговорення • внесок)
Зміст
Тлумачний словник
ЗАБІЯ́КА, и.
1. чол. і жін. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. — Я був тоді найгірший забіяка в селі і найліпший керманич на весь Черемош (Іван Франко, IV, 1950, 387); Влетів у двір відомий всім забіяка Сивенко; він ще коло хвіртки зняв і кинув під паркан свитку, поплював у руки й полетів у той бік, де борюкалися між собою скілька душ школярів (Степан Васильченко, I, 1959, 149).
2. чол., заст. Убивця, розбійник. Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (Павло Чубинський, V, 1874, 233).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Забіяка, -ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
