Забіяка
Забіяка, -ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Сучасні словники ЗАБІЯ́КА, и. 1. чол. і жін. Той (та), хто заводить, починає бійку, любить битися. — Я був тоді найгірший забіяка в селі і найліпший керманич на весь Черемош (Іван Франко, IV, 1950, 387); Влетів у двір відомий всім забіяка Сивенко; він ще коло хвіртки зняв і кинув під паркан свитку, поплював у руки й полетів у той бік, де борюкалися між собою скілька душ школярів (Степан Васильченко, I, 1959, 149).
Ілюстрації
Див. також Забіяка (словник)
ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КАрозм., ЗАДЕРІ́Йрозм., ЗАВОДІ́Йрозм., ЗАВОДІЯ́КАрозм., ЗАЧЕ́ПАрозм., ЗАДЬО́РАрідко; ПІ́ВЕНЬрозм., ПІ́ВНИКрозм. (про хлопця, хлопчика). Де ви бачили, щоб у школі та не знайшлися свої бешкетники й забіяки (І. Цюпа); - А ти чого кричиш? Кнопка така, а кричить! Тепер сам бачу - хіба узяли б в армію такого задираку!.. (Ю. Збанацький); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (О. Донченко); Був [Андрій] задерика, гнівом верховодив, Бив боягузів крилами орла (В. Бичко); Носячись із своїми гулями, прикажчик.. підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька ..шкребе і чистить коня (Ю. Яновський). - Пор. I. 1. баламу́т, 1. бешке́тник.
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КАрозм.,ЗАРІЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́Зрозм.,ХАРЦИ́ЗАрозм., ХАРЦИЗЯ́КАрозм.,ХАРЦИ́ЗНИКрозм., ЗДОБИ́ЧНИК[ДОБИ́ЧНИК]розм.,БАШИБУЗУ́Кзаст., ШИ́БЕНИКзаст.,ЗБУЙдіал., ЗАРІЗА́КА[ЗАРІ́ЗА]діал.,ЗАБІЯ́КА діал.,ШУБРА́ВЕЦЬ діал.,ОПРИ́ШОК[ОПРИ́ШКО]діал.,ЛОТР діал.;УШКА́Л заст. (річковий); КОМИ́ШНИКзаст. (той, що ховається в очеретах Пониззя Дніпра). Та десь там недалеко в гаях розбійники, кажуть, уявились, чи що (Марко Вовчок); - Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... Чоловіка з двадцять наїхало, та сторожі одбили... (Панас Мирний); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої (С. Руданський); Побачивши коней і озброєних на них зарізяк, перекупки чимдуж кинулись врозтіч (І. Сенченко); Тепер він знає, хто коні бере.. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! (Б. Грінченко); Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: - Ні, вже нічого з харцизою не вдію!.. (Панас Мирний); Було на валку й розбишаки-харцизяки нападуть. Колись самим чумакам і їхати було небезпечно (О. Іваненко); Нагадує пісня й про здобичників диких, що з нетрів придорожніх, з комишів непролазних чигають на валку, готують у степу глухому криваву драму.. (М. Коцюбинський); [Микита:] Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? (М. Кропивницький); - Прошу, пийте, не розглядайтеся так, як би між збуїв попали (В. Стефаник); Піймали одного зарізу (І. Котляревський); - Забирайтеся мені з очей, Пєрожек, бо може дійти до нещастя... Шуя... каналія... шубравець останнього сорту - ось хто ви, старий ідіоте! (Ірина Вільде); Коли йшла потім спати Маруся, - довго прислухалася: чи не скрипить де підозріло віконниця, чи не йдуть опришки, чорні хлопці (Г. Хоткевич); - Може, у вас які хлопи інші, того не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич); Верига нарешті оперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (П. Панч); Всі порозбігалися, як почали комишники жакувати з возів чабаки та осятрину (Ганна Барвінок). - Пор. 1. банди́т, грабіжник, піра́т.
