Відмінності між версіями «Заблуда»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabluda.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabluda.jpeg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabluda 1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabluda 1.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zabluda 2.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 10:52, 2 грудня 2014
Заблу́да, -ди, об. Заблудившійся.
Зміст
Сучасні словники
ЗАБЛУ́ДА, и, жін. і чол., розм.
1. Людина, що збилася зі шляху, заблудила.
2. зневажл. Те саме, що приблуда. Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1946, 142); * Образно. Її врода нагадувала степове чисте озерце, в якому відбивалося й далеке сонячне небо, й біла заблуда-хмаринка (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 117).
3. рідко. Те саме, Що заблуд. Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Павло Грабовський, І, 1959, 69).
ЗАБЛУДА
заблуканець, як ім. ЗАБЛУКАНИЙ; ЗН. зайда, заволока, заброда, приблуда, приплентач; П. омана, р. заблуд.
Ілюстрації
|
|
|
|
