Забалакувати

Забалакувати, -кую, -єш, с. в. забалакати, -каю, -єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну Сюю забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб’язненько.

Забала́кувати, -кую, -єш, с. в. забала́кати, -каю, -єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну Сюю забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб'язненько.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Тлумачення, значення слова «забалакувати»: ЗАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь.

2. Втомити співбесідника довгою розмовою.

3. Сторонніми розмовами відвертати увагу співбесідника від того, що його цікавить або що важливе для нього. Зараз підсіла [до чоловіка] та й ну його забалакувати (Словник Грінченка); Помітивши, що йому загрожує неприємність, доклала [Надія] чимало зусиль, щоб забалакати розгніваного Страшка (Яків Баш, Надія, 1960, 109).

Фразеологічний словник української мови

ЗАБАЛАКУВАТИ замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Ю. Тарновський); Ідеаліст нещасний. Заговорив зуби, а я знову збився (І. Микитенко). забала́кувати зу́би. — Ти мені зуби не забалакуй, я без твого Аристофана коників чула (О. Гончар). 2. Вводити в оману, дурити когось. — У нас її (філоксери) нема! Старі люди скільки живуть, а такого не бачили. Не вірте, це він зуби нам замовляє! Це брехня (М. Коцюбинський); — Умієш ти (цигане) замовити зуби, та щоб після цього в печінці не кололо (М. Стельмах).

Заговаривать

начинать говорить, заводить речь;

перен., книжн. пробудиться, прийти в движение, в активное состояние

воздействовать на кого-что-нибудь заговором, заговариванием;