Жупан

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Жупан, -на, м. Кафтанъ, верхняя мужская одежда. Гол. Од. 16. КС. 1893. V. 280; XII. 447. Хоч і надів жупан все не цурайся свитки. Ном. № 1274. Ум. Жупаник, жупаничок, жупаниченько, жупанок, жупаночок, жупанчик. Де узявся козаченько на вороному кониченьку та в голубому жупаниченьку. Мил. 91. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок. Стор.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖУ̀ПАН, пана, чол.

1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти.
Завзятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, Навприсідки еліта козак

(Тарас Шевченко, II, 1953, 79);

  • На вал виліз і Лобода, все ще осмикуючи полковницький жупан з австрійського сукна


(Іван Ле, Україна, 1940, 75).

2. Засстарілий. Теплий верхній чоловічий суконний одяг. Пішли [рибалки] в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани

(Нечуй-Левицький, II, 1956, 231);

Несміливо заглядав у двері високий бородатий рудий купець у довгому жупані (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 411);

  • У порівняннях. Френч на ньому з нового сукна, ..довгий, мов жупан (Гоїічар, Таврія.., 1957, 521).


3. Застарілий. Верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин. — Як була я пані В новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!..

(Тарас Шевченко, II, 1953, 98);

Вона встала, накинула жупан і вийшла в садок

(Нечуй-Левицький, III, 1956, 74).



Орфографічний словник української мови / укладачі: ковальова Т.В., Коврига Л.П. / Харків: Сінтекс, 2004. − 1088 с. − С. 270.

Відмінок Однина
Називний жупан
Родовий жупана
Давальний жупану (-ові)
Знахідний жупан
Орудний жупаном
Місцевий на/у жупані
Кличний жупане


Ілюстрації

Жупан1.jpg Жупан2.JPG Жупан3.jpg Жупан4.jpg

Медіа

Додаткові дані

ВІРШІ ПРО ЖУПАН

Жупан осінній.
Жупан осінній приміряє літо
із грубого
пістрявого сукна.
А ґудзики на ньому –
чорнобривці.

Василь Степаненко, 1950.




Прислів’я про жупа̀н

Не жне, не косить, а жупан носить.
Не всякого пана пізнаєш без жупана.
Хоч поганий, та в жупані.
На те він і кравець, щоб подертий жупан носити!
Жупан, як жупан, аби шапка добра!





Байка

Пан і жупан

Ой не можу, один пан
Одів мудрості жупан
І подумав, що направду
Він такий вже мудрий ззаду,
Як і спереду, і збоку.
Став він відмінять уроки,
А по карті так границю
Він провів, що враз криниця,
Із якої воду пє, -
Уже за кордоном є.
Ото сміх! Сміються кури,
Бо рішив той пан ще з дуру
Керувати у науці,
Бідні хлопці-науковці!
Але що робити мають –
Вони ж певно ще не знають,
Що жупан той пан стягнув
Із музею, коли був
В ньому сторожем якраз.
Там він вкрав трохи прикрас,
Обміняв на серебро
І воно його спасло,
Бо роздав його друзякам
(Тридцять, значить, штук на брата)
І вони його, за плату,
Не дали з посади зняти.
та хіба надовго, пан?
Вже тріщить по швах жупан,
А як хтось чуть-чуть штовхне,
То залишиться одне –
Утікать мерщій у нірку,
Щоби не знайшов хтось дірку
У музеї, де той пан
Вправно вкрав колись жупан!
Ігор Федчишин, 2010.

Жупан

Джерела та література

  1. Словник Бориса Грінченка
  2. Орфографічний словник української мови / укладачі: ковальова Т.В., Коврига Л.П. / Харків: Сінтекс, 2004. − 1088 с. − С. 270.
  3. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)