Жужмом

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жужмом

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Жу́жмом нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: безпорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. ІІ. 10.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

ЖУЖМОМ, присл. У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини). Гусари й дами пороздягались і накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 148); Він почав підгортати під своє тіло жужмом одежу (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 299);
// Без усякої системи, купою, одно на друге (на другому). Кине [Олександра] в хаті все жужмом, а сама чимчикує до корчми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 68); Пішов [Стоян] у куток двору, де жужмом було звалено різний залізний брухт (Вітчизна, 7, 1948, 68);
// Все разом, великою кількістю. Коли деякі монголи надто наближалися до їх [тухольських] становищ, зараз скрипіла машина і жужмом летіло каміння на нещасних (Іван Франко, VI, 1951, 128); Та й під унію простий український люд не йшов жужмом, — чим ближче до Москви, тим менше уніатів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 482); * Образно. Нервове піднесення жужмом збило думки і відганяло сон (Юрій Смолич, I, 1958, 77).

Фразеологічний словник української мови

стоя́ти жу́жмом. Бути неприбраним, розкиданим, у безладді. Побачивши, що в хаті все стоїть жужмом, що на городі неполені грядки заростають бур’яном, замотав (Іван) те собі на вус (М. Коцюбинський).

Цитати української літератури з використанням слова "жужмом"

1. "Геолог дістав із заднього сидіння кинутий жужмом намет, сокиру та пакільчики" (Білик Іван Іванович - "Танго")
2. "Поспішно, наче від сього багато залежить, скидаю речі у чемодан, одну на другу, жужмом" (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Дебют")
3. "— Це, певно, Елпідифор йде з служби, — сказала Таїса Андріївна і, зібгавши Любчину спідницю жужмом, кинувши її, швиденько почимчикувала дрібненькими ніжками до світлиці" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Неоднаковими стежками")