Жувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:54, 22 листопада 2017; Apdrohovoz.il17 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Жувати, -жую, -єш, гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43.

Сучасні словники

ЖУВАТИ, жую, жуєш, недок., перех. 1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті. Саїд узяв скибку чорного, як земля, хліба, вкусив один невеличкий кусінь, жував, жував і не міг проковтнути (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 20); Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 200); // Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами. Юрко від нетерпіння гриз і жував цигарку (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 43); Гармоніст жує папіроску І підморгує хитро мені (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 139); * Образно. Дніпр жував лугів зелену лапу, Лащивсь до Чернечої гори (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 133). ♦ Живемо і хліб жуємо — про нормальний спокійний спосіб життя. От вони купили собі хату в тім селі, завелись хазяйством та й живуть і хліб жують (Українські народні казки, 1951, 158); Жувати жуйку див. жуйка; Жувати клоччя див. клоччя. http://sum.in.ua/s/zhuvaty

Ілюстрації

Zhuvati221117.jpg Zhevati221117.jpeg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання