Жолудь

Жолудь, -дя, м. Желудь. Сюди туди дубину стрепену посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жолудяк. Мнж. 1. Ув.Жолудяна.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 488.

ЖОЛУДЬ, -дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Н. п. Ум. жо́лу́дя́к. Мнж. 1. Ув. жолудя́на.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 543.

ЖОЛУДЬ, я, чол.

• Плід дуба. Капають від часу до часу напівдостиглі жолуді з дубів (Іван Франко, VI, 1951, 149); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Максим Рильський, II, 1956, 181).

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube)

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]