Жовтіти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жовтіти, -тію, -єш, гл. Желтѣть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злости німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ЖОВТІТИ, ію, ієш, недок.

1. Ставати, робитися жовтим, набирати жовтого кольору. Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 204); Захід сонця став жовтіти та блідніти (Панас Мирний, II, 1954, 125);

// Починати достигати, дозрівати. Виноград по садах жовтів, наливався (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246); Стручки акації жовтої треба збирати до початку розкривання їх, коли вони жовтіють (Озелен. колг, села, 1955, 99);

// В'янути, засихати, вигоряти. Степ жовтів з кожним днем, сонце палило ковиль і полин (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 301);

// Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти. Тепер і обличчя осунулося, почало жовтіти, очі — мерхнути (Панас Мирний, III, 1954, 199); * Образно. Ти [Буковина] три роки у неволі В'яла і жовтіла. Прийшла пора, прийшла всля — Знов зазеленіла (Українські народні думи.., 1955, 512).

♦ В очах жовтіє — втрачається здатність добре бачити через важкий фізичний стан. Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, а в очах жовтіє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 273).

2. Виділятися жовтим кольором, жовтизною. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами (Марко Вовчок, I, 1955, 309); У передранковому тумані жовтіють вогники, і блідий відсвіт їх падає на обличчя рекрутів (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 27).