Відмінності між версіями «Жовнір»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ася (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
Ася (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жовніри.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жовніри.jpg]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жовніри_польської_армії.jpg]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жовніри_польської_армії.jpg]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 14:27, 28 листопада 2013
Жовнір, -ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовнірик, жовніронько, жовнірочок. Жовнір походить від українського прозивного «Жівнір» - «солдат» (спочатку - «солдат польської армії»). Морфологічні та синтаксичні властивості жовнір Іменник, одухотворене, чоловічий рід. Вимова МФА: од. ч. [], мн. ч. [] "Іде жовнір з України.Та й керує до дівчини."А хто хоче войну знати/Українські народні пісні з Лемківщини / Упорядник Орест Гижа. – Київ: Музична Україна, 1972. – 404 с.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
[[Зображення:]] | 
|
