Відмінності між версіями «Жило»
(Створена сторінка: '''Жило, -ла, '''''с. ''= '''Жало. ''' Категорія:Жи) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жило, -ла, '''''с. ''= '''Жало. ''' | '''Жило, -ла, '''''с. ''= '''Жало. ''' | ||
| − | [[Категорія: | + | ==Сучасні словники== |
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЖАЛО, жала, сер. Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку І впустила жало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 23); * У порівняннях. Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала (Андрій Малишко, I, 1956, 393). | ||
| + | 2. Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров. * Образно. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229). | ||
| + | 3. Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить. І вловив [Назрулла] рогачиком-палицею найбільшу гадюку, що поривалася до нього, грозячи довгим роздвоєним чорним жалом-язиком (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 421); * У порівняннях. Мовчить [Свиридович], щоб коли-небудь кинути йому [Сагайдачному] у вічі насмішку, жагучу й отрутну, як жало гадюки?! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 148). | ||
| + | 4. чого, перен. Про щось дошкульне, різке. Уздрівши Низ труп Евріала, Од ярості осатанів; Всіх злостей випустивши жала, К Волсенту просто полетів (Іван Котляревський, I, 1952, 229); В його словах Стадницький вчував не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 41). | ||
| + | 5. Гострий кінець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо. Павлов узяв рубанка, глянув одним примруженим оком на жало, наскільки воно виходило назовні, підстукав молоточком і став до верстата (Юрій Яновський, II, 1958, 441); Там уже кинулись на допомогу нашим [козакам] і косарі на лузі, сторч переставляючи жала кіс на косовищах [кіссях] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 384). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Жало, -ла, с. 1) Жало комахи, язик у змії. І гади з Гостра жалами шіпілі, корчилися, Повзло. Котл. Ен. 2) Остріе голки. 3) лезо ножа, сокири, коси. Сім. 24. Я різонув, дак жало так и завернули. Розум. жальце | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | |||
| + | ЖАЛО, жала, пор. | ||
| + | 1. Орган захисту і нападу у самок бджіл, ос, мурах, шершнів, джмелів і ін. Перетинчастокрилих, у вигляді загострених пластинок, з яких під час уколу виливається зазвичай отруйна рідина. || Довгий, роздвоєний на кінці язик отруйної змії (перш думали, що змія їм жалить: змія кусає губами). «І жало мудрия змії в уста замёршіе мої вклав правицею кривавою.» Пушкін. | ||
| + | 2. перен. Що-небудь гостре, уїдливе (поет.). «Озбройся сатири жалом.» Пушкін. «Жало обурення увігнав в моє серце.» Достоєвський. | ||
| + | 3. Вістря шпильки, голки, списи і т.п. (Спец.). Гачки з прямим і відігнути жалом | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 1.PNG|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 21.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: 3.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| v=kpPbmb3S5hk}} | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | |||
| + | ===[адресапосилання]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 23:02, 22 жовтня 2018
Жило, -ла, с. = Жало.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖАЛО, жала, сер. Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку І впустила жало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 23); * У порівняннях. Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала (Андрій Малишко, I, 1956, 393). 2. Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров. * Образно. Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229). 3. Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить. І вловив [Назрулла] рогачиком-палицею найбільшу гадюку, що поривалася до нього, грозячи довгим роздвоєним чорним жалом-язиком (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 421); * У порівняннях. Мовчить [Свиридович], щоб коли-небудь кинути йому [Сагайдачному] у вічі насмішку, жагучу й отрутну, як жало гадюки?! (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 148). 4. чого, перен. Про щось дошкульне, різке. Уздрівши Низ труп Евріала, Од ярості осатанів; Всіх злостей випустивши жала, К Волсенту просто полетів (Іван Котляревський, I, 1952, 229); В його словах Стадницький вчував не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 41). 5. Гострий кінець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо. Павлов узяв рубанка, глянув одним примруженим оком на жало, наскільки воно виходило назовні, підстукав молоточком і став до верстата (Юрій Яновський, II, 1958, 441); Там уже кинулись на допомогу нашим [козакам] і косарі на лузі, сторч переставляючи жала кіс на косовищах [кіссях] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 384).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Жало, -ла, с. 1) Жало комахи, язик у змії. І гади з Гостра жалами шіпілі, корчилися, Повзло. Котл. Ен. 2) Остріе голки. 3) лезо ножа, сокири, коси. Сім. 24. Я різонув, дак жало так и завернули. Розум. жальце
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
ЖАЛО, жала, пор.
1. Орган захисту і нападу у самок бджіл, ос, мурах, шершнів, джмелів і ін. Перетинчастокрилих, у вигляді загострених пластинок, з яких під час уколу виливається зазвичай отруйна рідина. || Довгий, роздвоєний на кінці язик отруйної змії (перш думали, що змія їм жалить: змія кусає губами). «І жало мудрия змії в уста замёршіе мої вклав правицею кривавою.» Пушкін.
2. перен. Що-небудь гостре, уїдливе (поет.). «Озбройся сатири жалом.» Пушкін. «Жало обурення увігнав в моє серце.» Достоєвський. 3. Вістря шпильки, голки, списи і т.п. (Спец.). Гачки з прямим і відігнути жалом
Ілюстрації
|
|
|
